Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_10 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням змін до позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непроведення йому, як пенсіонеру Збройних Сил України, з 1 січня 2014 року перерахунку розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення; зобов'язати ГУ ПФУ провести йому з 1 січня 2014 року перерахунок розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до вимог частини другої статті 51, частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» (далі - постанова № 161) та підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 [зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2013 року № 370; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2013 року за № 1072/23604);

далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно], у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення виходячи з таких видів місячного грошового забезпечення: посадовий оклад -1 680 грн, оклад за військовим званням (капітан юстиції) - 120 грн, надбавка за вислугу років (35 %) - 630 грн, надбавка у розмірі 100 % грошового забезпечення - 2430 грн, надбавка за кваліфікацію (1 клас) (8 %) - 134 грн 40 коп., надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці,

15 %) - 252 грн, надбавка за особливі умови проходження державної служби, складність, напруженість роботи (50 %) -840 грн, надбавка за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи (80 %) - 1344 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (100 %) - 2430 грн, надбавка за безперервну військову службу (70 %) - 6051 грн 78 коп., премія - 3747 грн 37 коп., премія, нарахована відповідно до пункту «в» статті 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, - 1772 грн.

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області постановою від

6 червня 2014 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непроведення ОСОБА_10 з 1 січня 2014 року перерахунку розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення та зобов'язав ГУ ПФУ здійснити з 1 січня

2014 року перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_10, обчисливши її розмір з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року

№ 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) у розмірі, встановленому наказом № 595 (60 % місячного грошового забезпечення). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 серпня

2014 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 вересня 2014 року відмовив ОСОБА_10 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення апеляційного суду.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України,

ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: через неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 51, частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХII, постанови № 889 та наказу № 595.

На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року, 18 липня і 21 листопада 2013 року, 28 січня, 7 та

9 квітня 2014 року і постанов від 11 квітня та 30 травня 2013 року

справи №№ К/9991/67670/11, К/9991/87092/11, К/800/58134/13, К/800/4840/14, К/800/18709/14, К/800/4840/14, К/800/2551/13, К/9991/16598/12 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у цьому випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права у справі, яка переглядається, та в рішеннях від 14 червня

2012 року, 11 квітня, 30 травня та 18 липня 2013 року

справи №№ К/9991/67670/11, К/800/2551/13, К/9991/16598/12, К/9991/87092/11 відповідно).

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції підчас розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, із доданих до заяви копій судових рішень (справи №№ К/9991/67670/11, К/800/2551/13, К/9991/16598/12, К/9991/87092/11) убачається, що у 2011 році позивачі звернулися з позовами про перерахунок пенсії з 1 жовтня 2010 року у зв'язку із прийняттям постанови № 889. Цією постановою запроваджена додаткова грошова винагорода певним категоріям військовослужбовців. Розміри, порядок та умови виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди визначені Інструкцією.

У справі, що розглядається, з позовом про перерахування пенсії з 1 січня 2014 року позивач звернувся у березні 2014 року. На час його звернення з позовом постанова № 889 та Інструкція внаслідок внесення неодноразових змін до них діяли в інших редакціях і по-іншому врегульовували питання щодо розміру, умов та порядку виплати додаткової грошової винагороди.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у справі, що розглядається, і справах, рішення в яких надані на підтвердження наведених у заяві доводів, різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що не дає підстав для висновку про подібність правовідносин та неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький